July 17th, 2012

Вранці

Тремтять дерева буйні і стрункі,
То плаче сад розпещений дощами,
Краплини величезні, як бруньки,
Бринять відлунням нашого прощання.

Я марила тобою у ві сні,
Та ранок йде  звитяжно  і неспинно,
На підвіконні згадкою про ніч
Ясніє біла зірочка ясмину.

Оригинальный пост опубликован на сайте «Заславская Елена».